Результати особистої участі Віктора Петрова в археологічних розкопках в Києві, а також тематичні матеріали з історіографії та джерел, розподілені в його особовому фондів у 30 архівних справ: №№ 150-152, 154-158, 160-176, 182, 270-273. Це майже 4,5 тисячі рукописних та машинописних документів, складених Петровим особисто, рукописи інших осіб, фрагменти різних друкованих текстів, а також цінні малюнки, креслення, карти та фотозображення археологічних пам’яток. Більшість документів – неопубліковані рукописи, які не введені до наукового обігу.

Частина зібраних Віктором Петровим матеріалів базується на опрацюванні фондів головного історичного музею України (нині – Національний музей історії України): справа 150 «Київська Русь, Княжа Гора, Райки, колекція Дроздова (Мишківського) С[тепана] Л[еонтійовича]»; ЦІМ [Центральний історичний музей – назва музею впродовж 1935-1941 рр. Втім, і після Другої світової війни Петров міг продовжувати іменувати так музей, що змінив кілька назв]. Інша частина матеріалів (справа № 151) – малюнки на кальці, були скопійовані Віктором Петровим з архівних документів історичного архіву Києва (нині – Центральний державний історичний архів України). Обидва «комплекти» архівних документів нині є унікальними тематичними комплексами документів та візуальних джерел, на «повторне» виявлення яких зацікавленому досліднику (без звернення до фонду В. Петрова) знадобляться роки.

Досить значний обсяг документів – це робочі виписки з історіографії ХІХ – першої третини ХХ ст.: із праць Миколи Біляшівського, Володимира Антоновича, Максима Берлінського, Сергія Вельміна, Хведора Вовка, Якова Волошинського, Петра Лебединцева, Василя Ляскоронського, Дмитра Мілєєва, Миколи Оглобліна, Юзефа Хойновського та інших археологів, істориків, дослідників старожитностей.

До тем, які особливо цікавили Віктора Петрова, належать як питання історії Києва в цілому, так і джерела спеціальних історичних дисциплін. Серед них – археологічні знахідки: прикраси, монети, печатки, зброя, хрести, поховання та споруди. Стосовно топографії та археологічної карти Києва, якій Віктор Петров приділив багато уваги (справи №№ 161, 163, 169, 170, 172, 173), його особливо цікавив розвиток Старого Києва або Верхнього міста (сьогодні його межі пролягають в межах Андріївської церкви та Володимирської гірки, Золотих воріт, Львівської площі та Майдану Незалежності). Це справи № 156 (розкопки Великокняжого двору) та № 158 (садиба Десятинної церкви). Дослідник не залишив увагою і такі історичні райони як Батиєва гора, Звіринець, Китаєво та Щекавиця (справа № 157).

Віктор Петров зберіг серед своїх документів унікальне джерело – «Звіт про розвідки і розкопки в Києві. [Ілля] Самойловський [1881-1972 рр.], 1936 р.» (справа № 167). Це машинописний звіт із підписом на трьох аркушах, який Самойловський склав 5 грудня 1936 р. у своєму помешканні в Києві. Визначний український археолог та дослідник археологічних пам’яток Переяславщини в 1920-х рр. вперше оселився в Києві та працював в Історичному музеї та в Академії наук. Вдруге, і назавжди, Самойловський оселився в Києві в 1933 р. Восени та взимку 1936 р. Самойловський спільно з представником історичного музею заклав шурф та надалі провів розкопки на вулиці Борисоглібський, 13. Під час будівництва там було виявлено поховання із слов’янською керамікою ХІ-ХІІ ст.

Унікальні візуальні джерела вміщені у справі № 152 («Київська Русь. Ілюстрації із Радзивілівського літопису [або Кенігсберзького літопису, середньовічний рукопис із літописним текстом, 613 мініатюр]. Розкопки у Києві та Райках»). Кінохроніка розкопок в с. Райки на Житомирщині в 1930 р.: URL: https://www.youtube.com/watch?v=x_uF_62i9u8

Питання атрибуції та авторства фотографій, які були зроблені під час розкопок садиби Десятинної церкви та в Райках, дискусійне і вимагає залучення низки фахівців. Втім, саме на цих фотографіях збережені унікальні етапи відкриття археологами історичних пластів, а також повсякдення проведення археологічних розкопок в радянській державі. Судячи з фотографій, копання та перенесення ґрунту та каміння на розкопках Десятинної церкви в Києві здійснювали виключно жінки-чорноробки. Єдиний чоловік, присутній на фотографіях – наглядав за роботами.

До «київської тематики» відноситься і унікальна знахідка ще одного документу у справі № 4, із оригінальним підписом академіка Івана Крип’якевича (1886-1967 рр.; Львів). Український історик був діячем Наукового товариства імені Тараса Шевченка, професором Львівського державного університету імені Івана Франка (відповідно до його сучасної назви), директором Інституту суспільних наук Академії наук Української рср. Серед найбільш відомих праць Крип’якевича – підручник «Історія України». Книга була вперше опублікована у Відні в 1918 р. «в другому році відбудування української держави» та розпочиналась із фрази: «Наш рідний край називається Україна».

Лист до Петрова було надіслано з львівської оселі Крип’якевича 22 червня 1962 р. Згадуючи про особисті розмови в 1940-1941 рр. Крип’якевич жалкував, що написання тому, присвяченого Київській Русі для багатотомного видання з історії України «зависло в повітрі». Він вирішив продовжити цю роботу самостійно, але відчував нестачу порад археологів. Отже, Крип’якевич – один з небагатьох в той час знавців історії давньої державності, очікував від Петрова «ближчих пояснень до питань» на основі археологічної розвідки Петрова «Про першопочатки Києва». Лист було складено в оселі історика – машинопис із рукописними правками та підписом Крип’якевича.

«Крип’якевичі у Львові в різний час жили в різних місцях. Певний період вони мешкали на вулиці Шевченка, потім на вулиці Домогалічі – саме там був дім, у якому мешкав історик Крип’якевич і його сім’я з братом. Звідти вони молодими хлопцями ходили до гімназії. Однак після того, як бомба знищила помешкання Івана та Лева, вони переїздять на вулицю Острозького. У цьому районі свого часу мешкало дуже багато різних українських родин, і саме тут Крип’якевичі проживали найдовше».

Розлога відповідь Петрова Крип’якевичу була надіслана за тиждень 30 червня 1962 р.

Авторству Віктора Петрова належать дві опубліковані тематичні розвідки:
– Про першопочатки Києва (до 1100-річчя першої літописної згадки про Київ) // Український історичний журнал. 1962. № 3. С. 14-21; / Віктор Петров. Розвідки. Том 3. Київ: Темпора, 2013. С. 1257-1266 (передрук).
– Історична топографія міста: Першопочатки міста // Історичні джерела та їх використання. 1964. Вип. 1. С. 114-140; Віктор Петров. Розвідки. Том 3. Київ: Темпора, 2013. С. 1302-1326 (передрук).

Використана література:

Тамара Куцаєва